На практиці зустрічається чимало суб’єктів господарювання, які з різних причин не оформили право власності чи право оренди на земельну ділянку, якою вони фактично користуються, наприклад, коли на такій земельній ділянці розташоване їхнє нерухоме майно.
Логічно виникає запитання, а чи потрібно в таких випадках сплачувати плату за землю?
Земельним кодексом України встановлено принцип, згідно з яким використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати. Платниками податку є власники земельних ділянок та землекористувачі.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно з пп. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Так само згідно з п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Враховуючи викладене, податкове законодавство передбачає, що особа стає платником земельного податку з моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку, а орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності – з моменту укладення та реєстрації договорів оренди таких земельних ділянок.
Однак фіскальні та судові органи зайняли в цьому питанні єдину позицію, яка полягає в тому, що особа, яка не оформила право власності чи право оренди земельної ділянки, проте фактично користується земельною ділянкою, на якій розміщені належні такій особі об’єкти нерухомого майна, повинна сплачувати плату за землю у вигляді земельного податку.
Така практика є усталеною і ми рекомендуємо в таких випадках нараховувати та сплачувати земельний податок.
Ставка земельного податку у м. Києві за земельні ділянки для юридичних осіб, які не оформили право власності чи право оренди на такі земельні ділянки, становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Довідка (витяг) про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).
При цьому слід розуміти, що використання земельної ділянки без оформлення прав у встановленому порядку (викупу у власність чи отримання в оренду), є порушенням земельного законодавства і сама по собі сплата земельного податку за використання такої земельної ділянки не легалізує володіння та користування такою земельною ділянкою. І такий землекористувач не зможе ні продати, ні іншим чином відчужити права на земельну ділянку.
Крім того, необхідно враховувати, що землекористувачі без оформлення правовстановлюючих документів можуть бути притягнуті до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків (упущеної вигоди). Адже саме на землекористувача покладається обов’язок вчинення певних дій з виготовлення та погодження технічної документації із землеустрою і подальшого звернення до уповноваженого органу – територіального органу Держземагентства із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки, після чого їй присвоюється кадастровий номер (який є істотною умовою договору оренди землі). Якщо землекористувач такі дії не вчиняє, вважається, що він ухиляється від укладення договору оренди землі і є підстави для стягнення з нього на користь органу місцевого самоврядування неодержаного доходу за весь строк фактичного використання землі. Такого висновку дійшов Верховний суд України в постанові від 17 лютого 2016 року.
Окремо слід зазначити, що бувають випадки, коли землекористувач не повинен сплачувати земельний податок. Наприклад, відповідно до пп. 4 пп. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України передбачено дві умови для звільнення платника податку від обов’язку нарахування та сплати земельного податку:
1) перебування платника податку на спрощеній системі оподаткування;
2) використання платником податку земельної ділянки для здійсненні господарської діяльності.
Фіскальні органи часто ставлять під сумнів можливість застосування такої «пільги» по звільненню від сплати земельного податку платником податків-спрощенцем, якщо усю чи частину земельної ділянки або розташованого на ній нерухомого майна такий платник податків здає в оренду. Аргументом податківців є те, що начебто у цьому разі земельна ділянка не використовується безпосередньо при здійсненні господарської діяльності, що й позбавляє права на «пільгу».
З такою інтерпретацією податківців ми категорично не погоджуємось, адже здавання в оренду власного нерухомого майна є, власне кажучи, одним із видів господарської діяльності суб’єкта господарювання. Отже, хоч такий платник фактично самостійно не використовує земельну ділянку, але з правової точки зору земельна ділянка використовується ним при здійсненні господарської діяльності.
Тому, якщо надання в оренду нерухомого майна є основним або одним із видів діяльності платника єдиного податку, який набув право власності на земельну ділянку та є власником будівель, споруд (їх частин), розташованих на такій земельній ділянці, то такий платник звільнений від сплати земельного податку за земельну ділянку під цим майном. Важливим при цьому є те, що надання в оренду нерухомого майна повинно здійснюватися на підставі належним чином укладеного цивільно-правового договору.