У нашого Клієнта - підприємства з іноземними інвестиціями, де керуються чинним законодавством України і вважають неприпустимим вирішувати питання “неформальним способом”, виникла необхідність отримати дозвіл на спеціальне водокористування. З цією метою Клієнт звернувся до Департаменту екології, паливно-енергетичного комплексу та природних ресурсів однієї з обласних державних адміністрацій з клопотанням про надання відповідного дозволу.
Процедура передбачає отримання висновку Державної служби геології та надр України стосовно можливості отримання такого дозволу. Як і ведеться у нас в країні, цією службою надано негативний висновок на тій підставі, що в одному з пунктів клопотання начебто не надана інформація у повному обсязі, без конкретизації інформації, яка цікавить дозвільний орган.
Через це, з посиланням на ч. 5 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (далі – Закон про дозвільну систему) Клієнту було відмовлено у видачі дозволу на спеціальне водокористування.
Після аналізу документів ми дійшли висновку, що така відмова є протиправною з огляду на таке. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та державних адміністраторів встановлює Закон про дозвільну систему.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону про дозвільну систему перелік та вимоги до документів, які суб'єкту господарювання необхідно подати для одержання документа дозвільного характеру, а також вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, видачі дубліката, анулювання документа дозвільного характеру встановлюються виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру.
На підставі ст. 49 Водного кодексу України порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 321 (далі - Постанова № 321). Відповідно до п. 3 Постанови № 321 дозволи на спеціальне водокористування видаються за клопотанням водокористувачів з обґрунтуванням потреби у воді. При цьому, ані Водним кодексом України, ані Постановою № 321 інших документів, необхідних для одержання дозволу на спеціальне водокористування не передбачено. Так само не встановлено жодних вимог до змісту як клопотання, так і обґрунтування.
Більше того, постанова Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2005 р. № 1176, якою були затверджені форми заяви на одержання суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою документів дозвільного характеру, втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання дерегуляції господарської діяльності» від 28 січня 2015 р. № 42. Нової форми немає, тому відсутній критерій для визначення питання про надання повної чи неповної інформації.
За таких обставин, висновок Державної служби геології та надр України про відсутність тої чи іншої інформації у поданих документах, є безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах права.
Крім того, згідно з ч. 5 ст. 41 Закону про дозвільну систему підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:
подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;
виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей;
негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.
Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру.
Дійсно, відповідно до ст. 49 Водного кодексу України при прийнятті рішення про видачу дозволу на спеціальне водокористування або відмову в його видачі Департамент екології, паливно-енергетичного комплексу та природних ресурсів обласної державної адміністрації має враховувати висновки Державної служби геології та надр України, однак жодним законом не передбачено такої підстави для відмови у видачі дозволу на спеціальне водокористування, як негативний висновок центрального органу виконавчої влади, що здійснює регулювання у відповідній сфері.
Відповідно до абз. 6 ч. 5 ст. 41 Закону про дозвільну систему відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.
Враховуючи викладене, ми рекомендували Клієнту звернутися в суд із адміністративним позовом до Департаменту екології, паливно-енергетичного комплексу та природних ресурсів обласної державної адміністрації з вимогою визнати протиправною відмову у видачі дозволу на спеціальне водокористування.
Крім того, в такій ситуації можна подати скаргу про порушення вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру. Відповідно до ст. 166-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення відмова дозвільного органу суб'єкту господарювання у видачі документа дозвільного характеру з підстав, не встановлених законом є порушенням вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру, за яке передбачена адміністративна відповідальність – накладення штрафу на посадових осіб від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст. 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення у справах про адміністративні правопорушення за ст. 166-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення протоколи про правопорушення має право складати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку підприємництва, державної регуляторної політики, державної політики у сфері ліцензування, дозвільної системи.
Отже, скаргу на неправомірну відмову у видачі дозволу на спеціальне водокористування слід подавати до Державної регуляторної служби України.
Нещодавно з`явився ще один інструмент для захисту інтересів бізнесу - звернення до Бізнес-омбудсмена. Проте, слід зауважити, що рішення Бізнес-омбудсмена фактично мають лише рекомендаційний характер. Але, у разі виявлення ознак корупційного діяння, Бізнес-омбудсмен передає матеріали у Антикорупційне бюро.
Разом з тим, він збирає, опрацьовує та систематизує інформацію, отриману від суб’єктів господарювання та подає пропозиції та рекомендації щодо шляхів усунення системних причин порушення законних інтересів суб’єктів підприємництва, щодо поліпшення умов провадження підприємницької діяльності та боротьби з корупцією.
Тому, звернення до Бізнес-омбудсмена може мати значення на перспективу – для забезпечення більшої прозорості ведення бізнесу у майбутньому.
Врешті, при сприянні наших спеціалістів, відмова у видачі дозволу була визнана судом протиправною, а Департамент екології, паливно-енергетичного комплексу та природних ресурсів було зобов`язано видати Клієнту такий дозвіл.