До 15 грудня 2017 року в господарському процесі не допускалось повторне подання апеляційної скарги після закінчення апеляційного розгляду. За новими правилами виявилось, що судове рішення після набуття чинності «де-факто» більше не є остаточним і гіпотетично може переглядатися декілька разів.
В нашій практиці є справа, по якій суди усіх інстанцій уже ухвалювали рішення. У 2017 році Вищий господарський суд України прийняв постанову залишити в силі рішення суду першої інстанції на користь нашого клієнта, а в січні 2018 року Верховний суд України відмовив нашим опонентам в допуску справи до провадження. Здавалося б, з цього моменту судове рішення однозначно набуло статусу остаточного.
Однак, користуючись новелами нової редакції Господарського процесуального кодексу України наші процесуальні опоненти спробували скасувати рішення суду першої інстанції. Річ у тім, що ст. 272 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції [діє з 15 грудня 2017 року], надає можливість особі, яка не була присутня під час апеляційного розгляду справи, подати апеляційну скаргу на судове рішення після закінчення апеляційного розгляду, якщо суд в своєму рішенні вирішив питання про її права та за умови наявності доводів, які раніше судом не розглядались.
Незважаючи на те, що повторний апеляційний перегляд суперечить принципу остаточності рішення, суд помилково відкрив апеляційне провадження, оскільки була подана апеляційна скарга особою, яка раніше не брала участі у справі та формально вказала додаткові доводи, які нібито не розглядались при першому апеляційному розгляді.
Однак суд не врахував, що на відміну від «нового» Господарського процесуального кодексу України, відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Оскільки перший апеляційний розгляд розпочався і закінчився за правилами Господарського процесуального кодексу України в попередній редакції, то апеляційний суд не був зв’язаний доводами апеляційної скарги і в повному обсязі перевірив законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. За таких обставин, відсутні підстави для висновку про наявність доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за першою апеляційною скаргою, а суд мав відмовити у відкритті апеляційного провадження. На цьому й базувались наші заперечення щодо продовження апеляційного розгляду справи.
Після численних судових засідань апеляційний суд зрештою був вимушений погодитись з нашою правовою позицією про відсутність порушених прав скаржника та нових доводів по справі, що й стало підставою для закриття апеляційного провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України.